Як мало треба для щастя 😉

Приїхав ще корм. Я трохи видихнула. Так, у цього постачальника лише економ-клас, але як для страховочного варіанту - піде. У деяких ситуаціях не до випендрежу.

Заодно трохи поповнила запас паштетів. Ну це мені щоб зранку збігати з дому. Поки собакси його їдять - я встигаю виїхати.

А ще купила їм смаколики. Розумію, що дорого... і що моїй зграє це менше ніж на хвилину... Але ну що ж це таке.... що вони у мене як сироти... Спочатку думала, буду давати як відволікаючий маневр, а потім плюнула і просто роздала.

А взагалі цей тиждень дуже важкий. Сьогодні зранку знов їздила в місто. В обід - назад. Дорогою додому просто вирубалася. Приїхала, встигла полежати 30 хвилин - потім чотири пари з заочниками. Ось нещодавно завершила. Далі здається таких важких днів поки не буде. Мені б цей тиждень дотягнути.

Але, на щастя, завтра не з самого ранку. Хоч трохи зможу поспати. Проведу пару дистанційно і поїду. Я би може домовилась дистанційно, але у мене в місті справа, яку дистанційно зробити не вийде - треба ж до оформитися на роботу! А то я вже два тижні працюю, а ще не доооформлена 😂

Ну от якось так, якщо коротко. Паралельно ще знов купа горящих матеріалів, редактора, підготовка конференції. Нескінченний потік справ.