Книга Мірдада (сильно віруючим не читати)
Не Мірдад дав мені почитати цю книгу, вона так називається. А питання в ній стосується духовного розвитку людини. Тільки буквальне сприйняття написаного там, може бути не таке то й корисне для сприйняття. Бо після вступної історої, далі так із зазначено, що це для тих людей, які хочуть вийти за межі, іншим хто зна яка із того буде користь. Тож прямолобе сприйняття матеріалу, особливо для дуже релігійни людей, може досягати плювального ефекту.
І тієї половини, чи якоїсь частини прочитаного, багато там близького до того що людині дійсно б варто робити. А одне чого найбільне варто просити, це розуміння. Бо насправді можна простии Богів, чи Бога (під чим мається на увазі приналежність до християнської релігії), щоб вони втішали, захищали і багато чого іншого робили. Але коли приходить розуміння, тоді не потрібно когось просити про багато речей, які за людині ніхто не має робити, навіть Божественні Сили й самі Боги. Тобто є певний шлях де власноруч потрібно до чогось докумекаться. Як наприклад фраза: "Молитви ваші марні, якщо ви не молитесь собі". Бо насправді чи знають люди чому вони моляться і так далі. Звичайно там є Сила, вона є скрізь, але ж більше прихожанам і не розповідають, хто куди і як розпоряджається їхньої енергією делегованою в загальну базу. Тобто одні речі є хорошими в звичайному режимі, щоб не задумуваться, й собі мати ніби підписку на хороший сервіс, але там ніде не зазначаєтсья, що той сервіс. От від хрещення, має робити те, що саме собі людина придумує. І одне за неї робиться й насправді дається таки підтримка певного роду, а інше таки людина сама б мала робити, але не робить, але нарікає потім на долю чи ще які сили, що вони до неї не прихильні. Але якщо поспостерігати довгі ланцюжки взаємозв'язку одних дій і наслідків, які не завжди й усвідомлені, і не завжди людина знає що робить щось не добре, думаюси що це хороші речі, тоді воно буде виглядати інакше.
Книга доволі хороша, хоч ще не відомо про що там ідеться далі, але концепції і підхід до себе, й до власного розвитку й відношення до багатьох речей доволі раціональні. І вона в певному розумінні ніби охоплює релігійні теми, але дуже туди й не лізе, хоча ця трохи більше лізе, але має певний дух схожий може на "Найвеличніши Торговець" Ог Мандіно (чи яка там повна назва), або "Найбагатша Людина Вавилону" (хоча так то вже деталі й не пригадую, бо воно шось на фоні розказувало аудіокнигу). А може через приналежнісь до відносно одного часу, який охоплюють події, де відсутні техногенні атрибути й відкриття. Коли людина може більше побути із собою й мислити, замість тицяння пальцем хтозна чого й нашо....