Вихідні дні

Я зазвичай не пишу у вихідні дні, тому що тем для блогу в мене катастрофічно мало. Але вихідні вийшли затяжними, і я відчуваю, що потрібно все-таки щось написати. Якщо не рахувати звичайних домашніх справ, вільний час ми з дружиною переважно проводили за переглядом фільмів, телефонували родичам і іноді виходили на невеликі прогулянки.

Рослинність на паркані

Спека поки не відступає. Вдень температура впевнено тримається близько +32°C, а вночі буває по-різному, у кращому випадку близько +25, іноді +28. А це важко для організму, а якщо жити в такому “інкубаторі” 4 місяці.

Учора нам уже просто психологічно потрібно було кудись вибратися і трохи провітрити голову. Новий рік в Ізраїлі це релігійне свято, тому майже все зачинено, ніхто не працює (крім тих хто працює), міста помітно порожніють. Звичайно, люди кудись їздять і самі собі вигадують розваги, але через спеку нам особливо нічого не хотілося вигадувати.

Нічна прогулянка, парк

Увечері ми вирішили виїхати трохи на околицю міста і прогулятися місцями, де зазвичай любимо проводити час у моменти коли всі дістали. Але вчора навіть пізно ввечері було спекотно і душно. Трохи ми з дружиною походили парком і зрозуміли, що така прогулянка приносить не набагато більше задоволення, ніж сидіти вдома під кондиціонером. Тому вирішили поїхати в інше місце – на відкриту місцевість, де навколо поля і краще відчувається динаміка повітряних мас. Цей район називається Givat HaRakafot (“пагорб цикламенів”). Кілька тижнів тому я вже публікував фотографії звідти. Там навколо поля, порожня дорога, відкрита місцевість, зоряне небо, хмари і майже ні душі. І це прекрасно.

Нічна прогулянка полями, безлюдними місцями

Нічна прогулянка полями, безлюдними місцями

Нічна прогулянка полями, безлюдними місцями

Нічна прогулянка полями, безлюдними місцями

Нічна прогулянка полями, безлюдними місцями

Нічна прогулянка полями, безлюдними місцями

Так, гуляли ми вночі. Зараз це напевно найприємніший час для прогулянок. Саме там відчувалася невелика прохолода, якої так не вистачає вдень. Хочу найближчим часом приїхати туди ще раз і сфотографувати захід сонця. Місцевість там відкрита, тому сонце що опускається за горизонт має бути добре видно. Думаю, вийде красиво. Але про це вже пізніше. Коли ця фотосесія відбудеться, тоді й розповім.

Як я вже раніше писав, море знаходиться зовсім недалеко від нас, приблизно за 15–20 хвилин їзди на машині. Виникає логічне питання: чому ми туди не їздимо влітку? Цього року ми на морі ще жодного разу не були. Спека почалася дуже рано, приблизно на початку червня, хоча зазвичай справжня літня спека приходить ближче до середини липня.

На тлі високої температури в морі почалося посилене розмноження бактерій. Крім того, кілька разів відбувалися викиди з місцевої каналізації. МОЗ навіть тимчасово забороняв купання на деяких пляжах через забруднення води. Ну вони там якісь проби проводили на мікрофлору. Щодо покарання муніципалітетів за викиди нічого не знаю, можете й не питати :) Близько місяця тому моя мама була на морі і сфотографувала широку смугу буро-коричневої води, яка буквально за кілька хвилин розтягнулася вздовж берега. Тут навіть не потрібно до ворожки ходити, щоб зрозуміти, що сталося. Після такого цього року нам якось не хочеться купатися в морі. Не хочеться підхопити якусь інфекцію. Уже були випадки, коли в людей після відвідування пляжу виникали проблеми з кишківником і шкірою. Тому найближчим часом поїздки на море ми пропустимо. Можливо пізніше восени.

Вересень в Ізраїлі взагалі вийшов місяцем свят. Спочатку Новий рік, потім Судний день, а ближче до кінця місяця Суккот. Коротше кажучи, нормально попрацювати особливо не дають. З іншого боку, є можливість відпочити перед більш тривалим робочим періодом.

Схоже, що на цьому я і закінчу сьогоднішній допис. Далі буде. Дякую за увагу! бажаю всім гарного тижня.

Розквітла карликова троянда у дворі