Моменти дня наприкінці робочого тижня

Всім привіт! У мене кінець робочого тижня. Рано-вранці пішов дощ. Спочатку злегка мрячило, але вже за кілька хвилин лила справжня злива. Дощ закінчився так само швидко як і почався, а коли я виїхав на роботу, небо було ясним без жодного натяку на дощовий настрій.

Сьогоднішній день, я б сказав, пройшов добре. Він був інтенсивний і в міру завантажений, але найголовніше ніхто і ніщо мене не розчарувало. У першій половині дня мене начальник напружив із друком на UV-принтері для підготовки корнеальної лінзи до подальшого дизайну. Ми попередньо друкуємо колір на такий тип лінз, а надалі художник коригує до максимальної точності з оригінальним кольором. Більшість проблем полягає в тому, що колір, який я налаштовую у Фотошопі, не завжди виходить після друку саме в такому вигляді, в якому я його відправляю на друк. Саме той тон кольору, з яким я працював сьогодні, чомусь друкувався набагато світлішим за необхідний. Синій відтінок якимось чарівним чином розчинявся десь у процесі друку. Усі сині відтінки ніби зникали. Я вже думав, що картридж із синьою фарбою спорожнів, але ні. Коли кількість синього відтінку посилюєш дуже сильно до неприродного кольору, то якимось чином результат виходить більш-менш схожим на оригінал. Загалом, усе було складно. У мене було близько десяти дублів тестового друку. Правду кажучи, я дуже замотався з цими корекціями. Та ще й мій бос така людина, що десь йому потрібно додати легкий відтінок чогось незрозуміло чого, десь йому потрібно прибрати якийсь відтінок, якого я за всього свого бажання ну ніяк не бачив, тож додавав просто навмання. Я вже не фотографував кожен крок цієї кропіткої роботи, тому що все моє бажання на той момент було це якомога швидше досягти хоч якогось результату і покінчити з усім цим, а не як усе це зафіксувати для блогу.

Я брав шаблони лінз із прозорого акрилу, щоб імітувати ту лінзу, на якій потрібно друкувати остаточну картинку. І друкував на кожній “болванці” спочатку по одній, а потім уже по дві райдужки ока, щоб мінімізувати цикли друку.

А ближче до полудня один клієнт з арабської громади привіз на знак подяки традиційну страву: лаваш, густий кислий вершковий сир в оливковій олії, який бажано посипати спецією заатар. А також ящик яблук )) Це все більшою мірою символічний жест, але капець як приємно :)

У цьому робочому хаосі сьогоднішнього дня якось дивно і трохи безглуздо було помітити орбітальний протез із силікону, який доктор залишив на столі серед частувань.

Мусульмани окрім того, що відрізняються високою гостинністю, якщо вони вдячні людині, то висловлюють свою вдячність у максимально можливій формі. Ну звісно в розумних межах. Найчастіше ці люди приносять різні частування – свої традиційні страви або солодощі. От буває вимотаєшся як кінь за робочий день, а завдяки таким людям розумієш, що ти справді робиш щось вартісне і дуже важливе, і іноді навіть змінюєш чиєсь життя на краще. У такі моменти навіть власна втома сприймається по-іншому.

Коротше кажучи, допомагайте одне одному. Кажуть, що Всесвіт стежить за цим балансом ))