Сімейний день

Сьогодні я думала повністю відключитися від новин і навіть не заглядати в Телеграм, але ж інформація все одно сама потрапляє в стрічку. Пишуть про майбутній опалювальний сезон, про можливі проблеми з електрикою — хоча літо ми, на щастя, пережили спокійно, і світло нам не вимикали навіть у сорокаградусну спеку. А тепер знову лякають тим, якою буде зима, новинами про те, що мирний договір ніяк не укладуть, і тривогами про те, що буде далі. Від усіх цих новин і постійного очікування небезпеки вже втомилася душа. Виходиш на вулицю й мимоволі прислухаєшся до неба — чи не летить щось, куди бігти й де ховатися. Хіба це життя? Усі ці страхи так дістали, що читати новини просто не хочеться, а вони все одно скрізь спливають і бентежать.

Але попри все сьогодні був особливий день. У мого батька день народження. Я запросила батьків до себе, щоб вони не займалися зайвими клопотами вдома. Звісно, батько не зміг прийти з порожніми руками та приніс свій салат «Мімозу» та ікру з баклажанів. А я тим часом запекла в духовці курячі стегенця, зварила картоплі, почистила оселедець, зробила нарізку та салат зі свіжих помідорів та наварила компоту. Стіл вийшов просто класним. Ми так гарно пообідали, ще й залишилося, що тепер холодильник повністю забитий їжею, ну і, звісно ж, посмакували святковим тортиком. Після обіду ми трохи побули разом та розбіглися.

Син останнім часом активно читає, тож ми вирішили сходити до місцевої бібліотеки та взяти щось новеньке. Він захотів почитати класику — «20 000 льє під водою» Жуля Верна.

Коли прийшли туди, виявилося, що нас із бази вже виписали, бо востаннє ми брали книжки ще у 2024 році , а взагалі ходимо туди вже понад дев'ять років, ще з того часу, коли він був зовсім малим і я читала йому казки на ніч. Старий формуляр кудись загубився, а щоб записатися наново, потрібне свідоцтво про народження. У мене з собою його не було, і якби син прийшов сам, йому б навряд чи дали книгу просто так. На щастя, живемо в епоху цифрових технологій — виручила «Дія». Я відкрила додаток, подивилася номер свідоцтва, і нас успішно перезаписали.

А на вулиці тим часом справжнє літо повернулося. Спека тримається близько 30 градусів. Коли я готувала святковий обід, у квартирі було спекотно, довелося вмикати вентилятор і відкривати вікна настіж, щоб усе вивітрилося. Але згодом охолодили кімнати, і стало цілком комфортно.

Що цікаве — я зовсім забула сфотографувати святковий стіл і тортик, навіть на думку не спало )). Зате в мене є фото вчорашньої буженини, яку я готувала спеціально для сина. До речі, завтра він планує знову поїхати в село, можливо, ще на один день затримається вдома, а в мене знову будуть канікули)).

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗

Відео мого сина на YouTube.