Ну таке… 🫤

А так, день пройшов в розʼїздах, задачі толком так і не вирішили, бо не вистачило якихось документів. Власно кажучи, я була лише водієм.

Повернулася додому - світла знов нема, от щойно дали. Щось часто стали вимикати взагалі без попередження. Все б запровадили знов графіки, щоб якось орієнтуватися.

Завтра знов до Києва, сподіваюся, що востаннє на цьому тижні. Настрій якийсь притрушений, нічого не хочу. Трохи повозилася во дворі, ну бо треба до зими цей срач якось розібрати. Зима, зрозуміло, вирішить питання зовнішнього вигляду, прикрив все снігом, але він же розтане!

Ще трохи назнимала собакс.

Це ще коли ми сьогодні їздили до Вишгорода по справах, то поруч з місцем, куди їздили, була ось така церква. Як я вже казала, в єврейські казки я вірю не більше, ніж в якись інші, але сама будівелька і як все там облаштовано мені сподобалося. Можливо я навіть повірила би, що той, хто керує саме цим заведенням не такий лицемір, якою зазвичай є ця братія від релігії, хоча б тому, що у них при храмі живе безпритульний собакса. Собакса виглядав цілком задоволеним життям, тому я так і вирішила. І чого я чіпляюся? Робота як робота у людей.