Вихідний і купа справ

Довгоочікуваний вихідний день. Як я писав у попередньому дописі, жорстоке безжальне літо повернулося на пару днів. Знову спека +35°C, сухе повітря і набридле до нудоти безхмарне небо.

Але сьогодні непростий день. Сьогодні нашим пухнастим друзям доведеться їхати до ветеринарної клініки робити щеплення. Так, ніхто не любить щеплення, ніхто не любить лікарів. Але зізнатися правду, якби до людей ставилися так, як до домашніх тварин, я б сам їздив до лікаря на планові огляди хоча б раз на місяць. На свого сімейного лікаря я нічого поганого не скажу – людина хороша. Але до тварин ставляться загалом набагато краще, ніж до людей. І на те є всі підстави. Адже хто розв'язує війни? хто вбиває заради амбіцій, заради спорту, заради імені Бога? Homo sapiens.

До речі, щодо невеликих бюджетних автомобілів, про які багато хто відгукується як про маленькі та незручні, в яких мало місця: там, де один бачить нестачу місця, інший бачить надлишок безладу. Дві котячі переноски зайняли пасажирські місця на задньому сидінні. За правильної фіксації ременями безпеки коти почувалися чудово.

Кіт Оззі терпіти не може будь-які прогулянки, поїздки та сидіння в переносці, тому він розважав мене під час поїздки оперним співом.

Візит до ветеринара не зайняв багато часу. Я зайшов на 10 хвилин пізніше назначеного часу, але це не так страшно.

Лікарка була дуже милою у ставленні до тварин, тому, попри всі мої побоювання за полохливого Оззі з ПТСР після всіх військових операцій, щеплення та прийом таблеток від глистів пройшли швидко і без зайвих сцен.

Дорогою додому я ще встиг заїхати за замовленням з сайту Next, яке надійшло до пункту видачі неподалік від дому. Я змушений був залишити котів у машині, попри те, що було дуже спекотно. Забирав замовлення я менше хвилини, тому я думаю, що вони не встигли перегрітися за цей час. Щойно я повернувся, знову увімкнув кондиціонер, і ми вже благополучно дісталися додому.

Вдень я нічим цікавим не займався, але на вечір у мене була запланована ще одна місія, яку я вже давно намагався виконати, та все ніяк “не зходилися зірки”. Потрібно було встановити замок на шухляду в тумбі у дружини в офісі.

Як то кажуть, “мужик сказав, мужик зробив... через рік”. Це жарт. Насправді я хотів встановити замок ще два місяці тому. Спочатку я знайшов відповідний замок у місцевому магазині, але вони чомусь усі продавалися без “язичків”, за допомогою яких відбувається блокування шухляди. Я перевірив наявність таких самих замків в інших магазинах – та сама історія. Якось по-ідіотськи все влаштовано. Я вирішив одразу не брати замок, а спочатку замовити цей “язичок” на сайті Temu. Дружина якраз останнім часом часто робила різні дрібні замовлення, тому я користуючись нагодою замовив і цю необхідну деталь. Замовлення з Temu приходять значно швидше, ніж з AliExpress.

Після цього я одразу ж купив і замок. І здавалося б чого варто просто встановити його і все. Але якось усе не складалося. То багато роботи було протягом тижня, на вихідних дружина бачила мій стан і відмовляла мене, типу “та потім, та це не терміново”. І якось усе це розтягнулося на два місяці.

Але сьогодні я твердо вирішив зробити це і забути. Інакше скоро доведеться піднести це дружині як подарунок на Новий рік :))

Найскладніше у встановленні замка на шухляду для тумби – це вгадати з місцем отвору для самого “циліндра з механізмом”. Мені довелося завчасно купити спеціальне свердло по дереву потрібного діаметра.

Здавалося б усе має бути просто: виміряти висоту самого замка, відстань до центру циліндра, відміряти від верху лицьової дошки шухляди і все ок. Але на практиці все виявилося складніше. Невелике зміщення на міліметр уже призводило до грубої невідповідності.

Чомусь я дуже довго вовтузився з розміткою і поки на 500% не переконався, що вибір точки свердління для отвору правильний, не розпочав вирішальну дію. Свердлити я почав із важким відчуттям на душі, що десь я міг помилитися, і вже розмірковував над тим, як закрити отвір, якщо раптом він у неправильному місці. Але мені пощастило, отвір був зроблений у правильному місці і замок ідеально підійшов за висотою.

До речі, свердлив я цю дошку з двох боків. Спочатку почав із лицьового боку, а щойно кінець свердла показався на внутрішній поверхні, я почав свердлити зсередини назовні. Таким чином краї вийшли ідеально рівними без “рваних” країв.

Я прямо отримав якесь естетичне задоволення від результату. Не очікував що так рівно вийде :))

Результат перевершив усі мої очікування. Навіть із центром отвору вгадав без лінійки. Ну що ж, тепер про це можна забути.

Після встановлення замка ми з дружиною вирішили трохи прогулятися на околиці міста в парку. Спека вже минула і повітря стало більш-менш приємним.

Під час прогулянки ми помітили, як на одному з газонів виросли гриби. Що це за гриби мені дуже складно сказати.

Але навіть якби там росли їстівні гриби, я б їх не став брати, тому що на цих газонах постійно гуляють з собаками і просто неприємно звідти щось їсти. Якби я любив сам процес збирання грибів, я би назбирав ціле відро отруйних поганок. Але як ви вже зрозуміли, це не про мене :))

Дякую за увагу! Бажаю всім гарних вихідних.