Приємно згадати, що колись я тут писала
І знову здрасьтє! Не чекали? Та я сама у шоку, не чекала і неочікувала. Як раптом напала на мене ідея написати допис. Ось я навіть фото справжнє опублікую, раптом хто забув хто це тут пише🤣.
Колись було діло писала на платформі кожного дня. А потім щось пішло не так. Все життя в одну мить пишло по жіночим статевим... і не до письма було. Я оно ледве відійшла, добре шо не в той світ 😂. Лікую нерви гумором, суди судяться, докази доказуються, довбана війна.
Хто колись мене читав, знає мою історію. Надія як то кажуть вмирає останньою, ото вона і вмерла. А разом з нею і я. Зараз народилася нова надія, на інше життя, в яке доля впихнула силоміць і без моєї згоди. Небо коптю сигаретами, шутки шуткую. І якось занесло мене у Тік ток, потім у фейсбук.
Стіміт відійшов на другий план. А сьогодні яка муха мене вкусила, не знаю, вирішила згадати минуле, згадати як то колись писала кожного дня тут без единого пропуску. Ну шо його казать, вирішила, а писати не знаю про що.
Якогось сумбуру нанесла, в дописі. А насправді вся я в фейсбуці зараз. Там жарти, мої котики, які лікують своєю присутністю поряд. Там купа людей які вже стали друзями, серед 25 тисяч підписників, є ті з ким спілкуюся в особистих. Ну і врешті решт там монетизація, бо все що я там роблю, трохи нагороджується не тільки лайками, а і доларами.
Може це була разова акція повернення до Стіміту, може ще з'явлюсь, не знаю, не впевнена на всі сто. Знаєте, після того як раптово змінилося моє життя у 23 році, я вопше ні фіга, ні в чому не впевнена, день прожив і харашо. Головне щоб всі живі і здорові були, а остальне така херня!
Коротше, рада була повернутися, трохи про себе нашкрябати по старій пам'яті, всім привіт, читачі😂. Не прощаємося точно.
А хто хоче помилуватися котячою харизмою, запрошуємо, пухнастики тут⬇️
https://www.facebook.com/profile.php?id=61574480061105
________💛💙________
Все буде Україна!



It's genuinely nice to read such an honest and unexpected return to Steemit. When I saw this post I immediately remember you. Do you remember colour pellet contest of yours? I was a regular participant of that contest. Sometimes life takes us in directions we never planned, and stepping away from something we once loved can be necessary. Your humor makes the post feel light even when the experiences behind it are difficult. I hope life brings you more peaceful days and plenty of reasons to keep smiling and writing.
#s34engagement
Звісно ж я пам'ятаю свій конкурс колір тижня). Ото мабуть мене по конкурсам і запам'ятало багато читачів😂, дякую
Раді тебе бачити! Я, чесно кажучи, теж зайшла раз за кілька тижнів)))
Ото ж життя, немає коли і жити 😂
Іноді потрібна пауза, навіть коли здається що “все, не хочу і не буду”. У будь-якому разі ми тут, і допис раз на кілька місяців не буде зайвим ні в спільноті, ні для тебе 😇 Радий твоєму поверненню 🔥
Та да. Дякую
Ааааа! Кого я бачу! Щоправда, я на ФБ щодня бачу 😂 Але все одне дуже приємно!
Та сама у шоку 🤣
О, Олеся! Як я рада тебе бачити! А я зараз пишу пости кожного дня, після того, як мої дівчатка відвідали мене четвертий раз тут у Норвегії 😁
А я свою доньку бачу раз в 2 роки, їздила в Польщу в тому році на новий рік
пройшло 4 мсяці з твого останнього допису, а в мене відчуття, що це - було вчора. )))
Та я оце думаю, двері ж завжди відкриті, і повернулася. Але шось чи на довго, не знаю