Наразі останній місяць літа
Ще трішки — і літо вже добігає кінця. Пролетіло так непомітно, ніби ось тільки починався травень. Спочатку він ішов повільно, а потім час чомусь полетів шаленим темпом. Можливо, тому, що я весь час читала книжки й поринавала з головою у всі ті мандри та історії, абсолютно не помічаючи, як летять дні.
Якщо подумати, я майже весь час сиділа вдома: на свіжому повітрі бувала мало, на дачу вибиралася рідко, на довгі прогулянки теж часу не було. Син поки гостює в селі — йому там добре, простір, свіже повітря, катається на велосипеді, басейн. А я весь цей час здебільшого бігала тільки до магазину й назад. Зате встигла зробити чимало корисного вдома, влаштувавши майже генеральне прибирання, яке чомусь навіть принесло задоволення.
І все одно стає трохи сумно від того, як минає час. Нещодавно ми знову оформили документи в ту саму школу для малого — навчатиметься там само на екстернаті. Поки йде війна, будемо так, а далі побачимо. Віддавати дитину в звичайну школу, де доводиться сидіти в підвалах (а це ж звичайні підвальні приміщення, зовсім не обладнані бомбосховища, хоч там і намагаються щось покращити), чесно кажучи, дуже страшно.
Літо видалося неймовірно спекотним, дихати часом було просто нічим. Сьогодні вранці на термометрі нарешті було +22°C, стало набагато легше дихати. Я одразу відкрила вікна на повний протяг, щоб вигнати з квартири ту накопичену за дні спеку. На це пішло майже пів дня. А коли я пішла до магазину , розпечений асфальт на сонячних ділянках аж м'який під ногами. Тож вдень спека продовжується.
У батьків тим часом через спеку й навантаження не витримала електромережа. Майже три дні вимикали світло. Спочатку вимикали хаотично, потім ввели графіки (4 години є, 4 немає), а згодом відзвітували, що все полагодили. Але що цікаво, що на вулицях біля їхнього будинку ліхтарі так і не ввімкнули, у темряві нічого не видно. На нашому ж проспекті все стабільно, світло не вимикали, ліхтарі світять, усе гаразд. Сподіваюся, так воно й надалі триматиметься.
Суттєвих справ сьогодні не робила — просто читала книжку. Захопилася настільки, що проковтнула одразу 300 сторінок (для мене це рекорд!). Очі тепер болять від нестримного читання, тому вирішила відірватися від сторінок і написати цей пост, щоб трохи дати їм відпочити.
Ось такий сьогодні день. На цьому поки все, бажаю всім спокійної і мирної ночі!
===========================
Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗 🔗
Відео мого сина на YouTube.

It's interesting that you mentioned how quickly time flew by, perhaps because you were fully immersed in the stories you were reading. Did that immersion have a positive impact on your perspective on time passing, or do you think it's just a side effect of being busy? 📖
0.00 SBD,
2.83 STEEM,
2.83 SP
thank you