Іменини

Привіт, друзі! Сьогодні відділяв ягоди від гребенів винограду. Ну, якщо правильно це називається — саме та частина грона, на якій тримаються ягоди. Бо плодоніжка — це, здається, вже та маленька частинка, якою окрема ягідка кріпиться до грона, а вся ця конструкція — гребінь. Власне, навіщо я це робив? Хочу спробувати зробити з цього вино.

Винограду, який дружина вчора зрізала з лози, зовсім небагато — мабуть, із десять грон (але це увесь урожай). Колись один знайомий дав мені його серед столових сортів винограду (разом було кілька живців). І, чесно кажучи, я вже не пам'ятаю, чи говорив він мені, що один із цих сортів є винним. Але виявилося, що, схоже, саме так і є.

Першого року цей виноград був дуже кислий і, чесно кажучи, огидний на смак. Цього року він уже зовсім інший — навіть дуже солодкий. Але ягоди дуже дрібні як для столового сорту. Бо на всіх інших наших сортах винограду ягоди місцями бувають розміром мало не з маленьку сливу, а тут вони зовсім дрібненькі.

Зате смак цікавий: солодкий, але водночас такий терпкий, насичений. І шкірка дуже товста, і насіння грубе. Тобто це однозначно якийсь сорт, який більше підходить саме для вина.

От я й вирішив цього року спробувати. Що з нього вийде - гадки не маю.

Для звичайних технічних сортів винограду рецепт, наскільки я розумію, доволі простий: додається вода, потім певна кількість цукру, і все це має нормально перебродити. А тут поки що вирішив нічого зайвого не мудрувати. Відділив ягоди, добряче їх почавив і поставив на кілька днів, щоб воно само почало бродити.

А вже потім буду думати, скільки додавати цукру, чи взагалі додавати і скільки потрібно буде води.

Сподіваюся, що в результаті вийде хоча б пляшка-дві вина на пробу. Ну і, звичайно, сподіваюся, що воно мені вдасться. 😀

А ще сьогодні були іменини в моєї мами, тобто День ангела. Ми разом із дружиною та дітьми її привітали. Діти традиційно намалювали дуже гарні листівки.

А ввечері пішли на вечерю — таку умовно святкову. Насправді просто разом повечеряли всією родиною, але привід був хороший.

І виявилося, що цей День ангела для нас з дружиною ще й певною мірою річниця.

Бо саме на День ангела, 30 вересня, 14 років тому моя тоді ще майбутня дружина вперше приїхала до мене в село. І куди ми пішли на нашу першу таку прогулянку?

Правильно — в ліс по гриби. 😄

Ось наскільки я тоді любив гриби. Та й зараз люблю, просто часу на це вже значно менше. А тоді перша прогулянка з майбутньою дружиною — і одразу в ліс по гриби.

Сьогодні за родинним столом якраз і згадали цю історію.

Виходить така собі попередня річниця до нашої річниці)). Дякую всім за увагу! На добраніч, друзі! Мирної ночі!