Святкування на кемпінгу

Привіт, друзі! Я знову випав з активного блогінгу. Можливо, хтось навіть уже почав думати, куди я пропав - то ж офіційно повідомляю - зі мною все добре, живий-здоровий. Просто цими вихідними був за містом на кемпінгу з наметомз великою і веселою компанією класних людей і ми майже повністю відключилися від зовнішнього світу: майже не читали новин, не сиділи в соціальних мережах, не заглядали постійно в телефон. Ніхто його, звісно, не забирав і не забороняв, просто якось зовсім не хотілося. Було живе спілкування, відпочинок, смачна їжа та святкування дня народження моєї куми — їй виповнилося 40 років.

Я вже писав, що спочатку ми планували їхати на Дністер, але через те, що річка сильно обміліла, довелося змінити локацію. Поїхали в місце, де я вже був цього року. Дуже гарне місце для відпочинку: можна поставити намет або орендувати невеликий будиночок. Щоправда, будиночків там небагато, але з це місце наче створене для того, щоб жити там в наметі. Там спеціально розчищені місця серед сосен, є певні зручності, а тепер власник ще й підвів електрику. Тож зарядити телефон, увімкнути чайник чи якийсь інший прилад — без проблем. Для такого відпочинку це дуже приємний бонус.

А ще звідти відкривається чудовий краєвид на озеро. Саме на ньому я сьогодні вперше спробував покататися на SUP-дошці. Ну як спробував, просто заліз і поплив)) І виявилося, що нічого складного в цьому немає, сапа в мене жодного разу не перевернулася Щоправда, стоячи я не плавав, бо весло було коротке, від байдарки (так мені сказали власники). Та можливість піти озеро для нас було радше таким собі побічним квестом — ми приїхали насамперед святкувати день народження куми.

Було багато різної їжі, причому цього разу, слава Богу, готував на відкритому вогні не я. Зазвичай саме мені дістається ця почесна місія, а цього разу хотілося трохи від неї відпочити.

Тож цього разу інші чоловіки взяли на себе мангал. Жінки тим часом нарізали салати, готували овочі та всілякі інші смаколики. Ну а біля вогнища, як це завжди буває на природі, чоловіки завжди рвуться готувати — обов'язково треба щось смажити. І звільняють від цього своїх других половинок.

Смажили шашлик, крильця, реберця. Ще варився бограч. Дуже смачний, щоправда, надзвичайно пекучий — перцю туди пішло щедро. Але, як сказав чоловік, який його готував, «який це бограч без перцю?» І справді, вийшло дуже смачно.

Загалом ми були там повних дві доби, хоча якщо рахувати календарно, то вийшло три дні: приїхали в п'ятницю ввечері, а повернулися в неділю ввечері.

Цього разу ми вперше взяли із собою наш власний намет. Купили його ще перед війною, але досі так і не вибралися з ним кудись удвох. Цього року в ньому вдома вже спали діти, а от ми з дружиною так нікуди з ним і не їздили. Коли були в горах чи на кемпінгу минулого разу, або намет нам не був потрібен, або кума давала свій.

Тож цього разу ми твердо вирішили: все, беремо свій. Ось цей зелений намет, який можете побачити на фото, нарешті отримав своє справжнє призначення.

Дітей ми цього разу не брали. Дістатися туди без машини з ними було б проблематично, та й хотілося трохи побути просто дорослою компанією.

І знаєте, вийшов неймовірно класний відпочинок. Дуже багато спогадів, багато живого спілкування, багато сміху. І дуже класні люди.

У моєї куми, здається, є якась суперсила — вона вміє зібрати разом купу цікавих людей, які раніше між собою навіть не були знайомі, а потім вони швидко знаходять спільну мову й чудово проводять час разом.

Я вже давно не відпочивав настільки емоційно (але відіспатися не вдалося, то зараз все ж втомлений і хочу спати). Трохи реально відключилися від усього зовнішнього світу, від новин, роботи й повсякденної метушні.

Тепер головне — нормально виспатися, трохи відновити сили та з новими враженнями взятися до роботи з понеділка.

Сподіваюся, після такого перезавантаження сил вистачить надовго. 😊

На добраніч усім!

P. S. Знайшов ось такого красеня маслюка під однією із сосен.