Сімейні справи у спекотний день

Сьогодні був дуже спекотний день. Вночі ще більш-менш стерпно, а вдень просто пекло як у духовці. Вранці я відвіз дружину в офіс трохи попрацювати, а сам поїхав до матері. Вона попросила посидіти з нею за компанію з онуком, тобто з моїм племінником. Йому шість років, енергії в нього багато, і моя мати у свої 70 років трохи втомлюється від його активності. Тому вона взяла мене як для моральної підтримки. Мій брат зараз на роботі, а в серпні дитячі садки деякий час не працюють, тому потрібна була невелика допомога.

Насправді я й сам давно збирався провідати матір, та й із племінником давно не бачився. Тож я в профіті.

Великого досвіду спілкування з дітьми дошкільного віку в мене немає, але наскільки міг, виявляв ентузіазм у його справах (іграх). Заодно трохи відволікся від рутини своєї відпустки. Він любить повітряні кульки й учився крутити з них різні фігурки. У нього був набір довгих кульок, з яких роблять різних тварин та інші фігури. У моєму дитинстві таких не було, та й звичайні кульки ми надували ротом. А зараз у дітей є спеціальні насоси, з якими все робиться набагато швидше й легше. Я пам’ятаю, як у дитинстві надував кульки буквально до запаморочення і ціанозу обличчя. Про колір обличчя я перебільшую ))

Зараз із цим усе набагато простіше, як і взагалі життя в дітей багато в чому простіше, ніж наприкінці вісімдесятих і на початку дев’яностих. Я пам’ятаю, що в дитинстві у мене була досить обмежена кількість іграшок. Багато дісталися від двоюрідних братів, деякі взагалі збереглися ще від моєї матері. Чи то раніше до речей ставилися дбайливіше, чи то просто вибір був менший. Нові іграшки в мене звичайно теж були, але не багато. Принаймні, порівняно з тією кількістю, яку я бачу в дітей сьогодні. Хоча це “не багато” – поняття відносне.

Після цієї місії я поїхав за дружиною в офіс. Там давно потрібно було почистити фільтр у кондиціонері, в сильну спеку він уже наче не справлявся зі своєю роботою. Насправді зробити це потрібно було дуже давно, і я неодноразово пропонував допомогти. Але щоразу щось заважало. То мають прийти клієнти, то потрібно щось у когось забрати з документів, то приходить прибиральниця, то в офісі ремонт. Одне за одним, так дотягнули майже до кінця літа... Загалом усі карти були проти мене. Зрештою я втомився пропонувати допомогу і пустив це на самоплив – дочекатися дня, коли дружина сама про це попросить. І схоже, я дочекався.

Увечері ми з дружиною дійшли висновку, що нам дуже не вистачає зміни обстановки. Хочеться кудись поїхати хоча б на дві доби і просто відключитися від звичного циклу, від цього рутинного потоку енергії. Останнім часом постійно є відчуття, що кудись біжиш, але на місці. До чогось прагнеш, постійно чимось зайнятий, але особливого руху вперед не відчуваєш. Тому захотілося ненадовго з усього цього “випасти”. Почали дивитися різні варіанти відпочинку по країні. Передивилися досить багато і чесно кажучи тільки засмутилися через ціни. Ні, справа не в тому, що ми зовсім не можемо собі це дозволити. Просто їхати сто кілометрів на машині, щоб переночувати дві ночі де харчування не включено в сервіс, заплатити за це 400€, нам здається безглуздим, воно того не варте. Ми навіть знайшли, куди на цей час прилаштувати котів. “Як на зло”, у знайомої жінки, яка займається перетримкою тварин, якраз були вільні місця на потрібні нам дати. Здавалося, все складається гарно, крім самого відпочинку. Але поки що цього разу з поїздкою в нас нічого не виходить.

Ось так пройшла активна частина мого дня. Завтра чекаю на продовження фарбування стін. Подивимося, як піде. Сподіваюсь, що залишаться сили потім про це написати :)

Всім дякую за увагу!