Наразі останній місяць літа

Ще трішки — і літо вже добігає кінця. Пролетіло так непомітно, ніби ось тільки починався травень. Спочатку він ішов повільно, а потім час чомусь полетів шаленим темпом. Можливо, тому, що я весь час читала книжки й поринавала з головою у всі ті мандри та історії, абсолютно не помічаючи, як летять дні.

Якщо подумати, я майже весь час сиділа вдома: на свіжому повітрі бувала мало, на дачу вибиралася рідко, на довгі прогулянки теж часу не було. Син поки гостює в селі — йому там добре, простір, свіже повітря, катається на велосипеді, басейн. А я весь цей час здебільшого бігала тільки до магазину й назад. Зате встигла зробити чимало корисного вдома, влаштувавши майже генеральне прибирання, яке чомусь навіть принесло задоволення.

І все одно стає трохи сумно від того, як минає час. Нещодавно ми знову оформили документи в ту саму школу для малого — навчатиметься там само на екстернаті. Поки йде війна, будемо так, а далі побачимо. Віддавати дитину в звичайну школу, де доводиться сидіти в підвалах (а це ж звичайні підвальні приміщення, зовсім не обладнані бомбосховища, хоч там і намагаються щось покращити), чесно кажучи, дуже страшно.

Літо видалося неймовірно спекотним, дихати часом було просто нічим. Сьогодні вранці на термометрі нарешті було +22°C, стало набагато легше дихати. Я одразу відкрила вікна на повний протяг, щоб вигнати з квартири ту накопичену за дні спеку. На це пішло майже пів дня. А коли я пішла до магазину , розпечений асфальт на сонячних ділянках аж м'який під ногами. Тож вдень спека продовжується.

У батьків тим часом через спеку й навантаження не витримала електромережа. Майже три дні вимикали світло. Спочатку вимикали хаотично, потім ввели графіки (4 години є, 4 немає), а згодом відзвітували, що все полагодили. Але що цікаво, що на вулицях біля їхнього будинку ліхтарі так і не ввімкнули, у темряві нічого не видно. На нашому ж проспекті все стабільно, світло не вимикали, ліхтарі світять, усе гаразд. Сподіваюся, так воно й надалі триматиметься.

Суттєвих справ сьогодні не робила — просто читала книжку. Захопилася настільки, що проковтнула одразу 300 сторінок (для мене це рекорд!). Очі тепер болять від нестримного читання, тому вирішила відірватися від сторінок і написати цей пост, щоб трохи дати їм відпочити.

Ось такий сьогодні день. На цьому поки все, бажаю всім спокійної і мирної ночі!

===========================

Моя сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/share/1GhqDZR61M/ 🔗 🔗

Відео мого сина на YouTube.